• Пошук по сайту
  • Пошук по документах

Соціальні послуги

Нормативно-правова база

Закон України "Про соціальні послуги "

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціальної послуги кризового та екстреного втручання

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціальної послуги посередництва (медіації)

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціальної послуги соціальноі інтеграції випускників інтернатних закладів (установ)

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціальної послуги представництва інтересів

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціальної послуги профілактики

 

СТАНДАРТ надання послуг із соціальної профілактики торгівлі людьми

 

СТАНДАРТ надання послуг із соціальної інтеграції та реінтеграціі осіб, які постраждали від торгівлі людьми

 

СТАНДАРТ надання соціальних послуг із соціальноі інтеграції та реінтеграції дітей, які постраждали від торгівлі людьми

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ денного догляду

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ догляду вдома

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціальної послуги консультування

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ паліативного догляду

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціальної послуги підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ підтриманого проживання бездомних осіб

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ надання притулку бездомним особам

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ соціальної адаптації

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності

 

ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ соціальної послуги соціального супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці

Особам похилого віку та особам з інвалідністю

 

 

Бездомним та звільненим

Реформа системи соцпослуг є найважливішою у сфері соціальної політики за останні 10 років, адже на відміну від інших механізмів соцзахисту (пільги, виплати, соціальні допомоги, субсидії) реально може допомогти людині подолати або мінімізувати наслідки складних життєвих обставин. Коли ми чуємо "соціальні послуги", то уявляємо собі саме оформлення субсидії, допомоги при народженні чи просто отримання чергової довідки у відділі соціального забезпечення. Проте, соцпослуги не мають нічого спільного з вищеназваними адміністративними послугами

Верховна Рада України під час пленарного засідання 17 січня 2019 року ухвалила Закон №4607 «Про соціальні послуги» (далі – Закон), який визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику, подолання складних життєвих обставин та/або мінімізацію їх наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

230 голосів депутатського корпусу Верховної Ради України віддано «За» Закон, основною метою якого є вдосконалення чинного законодавства:

  • в частині адміністрування соціальних послуг
  • підвищення статусу соціальних працівників та інших фахівців, що надають соціальні послуги
  • забезпечення захисту прав осіб, які отримують соціальні послуги
  • розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань організації надання соціальних послуг за місцем проживання осіб, що отримують такі послуги

8  ключових нововведеннь, що вступлять у силу з 1 січня 2020 року:

1. Соцпослуги – власні повноваження громад

З наступного року саме до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та рад об’єднаних територіальних громад належить забезпечення надання соціальних послуг відповідно до закону.

До повноважень цих органів належатиме, зокрема, визначення потреб населення у соціальних послугах, інформування про їх перелік, забезпечення їх фінансування, а також забезпечення підвищення компетентності і кваліфікації надавачів соціальних послуг.

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад забезпечують безпосередньо отримання надання базових соціальних послуг.

2. Базові соцпослуги

Це одна з найбільших перемог цього закону. Зовсім скоро в кожній громаді, при наявності потреби, мають бути розвинуті наступні послуги, які умовно можна поділити на такі групи:

  • превентивні/профілактичні: консультування, інформування, соціальна профілактика;
  • для осіб/сімей, що потрапили у складні життєві обставини: соціальний супровід, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція, натуральна допомога, представництво інтересів, посередництво (медіація);
  • для осіб з інвалідністю та похилого віку: підтримане проживання, догляд вдома, фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору, переклад жестовою мовою;
  • для дітей з інвалідністю: супровід під час інклюзивного навчання, денний догляд;
  • кризові послуги: екстрене (кризове) втручання; надання притулку;
  • для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних.

Як видно, перелік достатньо великий і пов?язано це з тим, що всі ці послуги мають надаватися у громаді, максимально наближено до проживання людини, що їх потребує.

3. Демонополізація ринку

Законом встановлюються єдині вимоги до надавачів соціальних послуг усіх форм власності: державних, комунальних і недержавних.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи – підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону без здійснення підприємницької діяльності.

Визначено, що надавачі недержавного сектору можуть бути залучені шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо.

Забезпечення надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості наданих ними соціальних послуг.

Нагадуємо, що, зокрема, вимога щодо надання (починаючи з 2026 року) неурядовими організаціями не менше ніж 50% соціальних послуг дітям і сім’ям з дітьми на замовлення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, визначена у Національній стратегії з реформування системи інституційного догляду і виховання дітей.

4. Обов’язкове надання соцпослуг

Новим законом передбачено, що в окремих випадках, отримувачі послуг не можуть від них відмовитись, а мають проходити індивідуальні корекційні програми:

  • батьки, які не виконують батьківських обов’язків;
  • особи, які вчинили насильство за ознакою статі, домашнє насильство чи жорстоке поводження з дітьми;
  • особи, до яких застосовуються заходи пробації відповідно до закону;
  • особи, яких судом направлено на проходження програми для кривдників;
  • в інших випадках, передбачених законом.

Законом також дозволено не застосовувати ведення випадку у разі наявності загрози життю чи здоров’ю особи – надання соціальної послуги екстрено (кризово).

5. Ведення випадку

Це одна з ключових технологій соціальної роботи, яка практикується у багатьох розвинутих країнах світу.

Ведення випадку спрямоване на вирішення психологічних, міжособистісних, соціальних та інших проблем шляхом встановлення безпосередньої взаємодії між фахівцем з соціальної роботи і отримувачем послуги та його сім?єю чи оточенням.

Етапи ведення випадку є такими:

  1. Аналіз заяви/звернення про надання соціальних послуг, повідомлення про осіб/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю чи здоров’ю особи;
  2. Оцінка потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.
  3. Прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб особи/сім’ї.
  4. Розробка індивідуального плану надання соціальних послуг.
  5. Укладення договору про надання соціальних послуг.
  6. Виконання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг.
  7. Здійснення моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості.

Таким чином, фахівець з соціальної роботи не просто перенаправляє особу після встановлення факту СЖО, але й супроводжує її на шляху по їх подолання чи мінімізації негативних наслідків.

6. Реєстр соцпослуг

Реєстр складається з розділів про надавачів соціальних послуг (у т.ч. про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності) та про отримувачів соціальних послуг. Для надавачів внесення до Реєстру означає можливість працювати в офіційному полі і претендувати на отримання фінансування за рахунок бюджетних коштів, зокрема через механізм соціального замовлення. Щоб бути у Реєстрі, надавачі мають відповідати критеріям діяльності, що встановлюються Кабінетом Міністрів, серед яких, зокрема:

  • наявність статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців);
  • дотримання державних стандартів соціальних послуг;
  • відповідний фаховий рівень працівників тощо.

У законі також визначено, що соціальні послуги можуть надаватися у центрах зайнятості, закладах охорони здоров’я, освіти, культури тощо.

7. Класифікатор соцпослуг

Так, відповідно до статті 16 закону соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:

  • соціальну профілактику — запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;
  • соціальну підтримку — сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;
  • соціальне обслуговування — мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

Крім того, соціальні послуги класифікуються за типами, місцем надання та строками надання.

8. Визначені нові підходи щодо оплати соціальних послуг

- з огляду на доходи особи, а не наявність рідних і близьких (на даний час одиноким особам соціальні послуги надаються безкоштовно, іншим - за диференційовану плату) та оцінювання потреб особи у соціальних послугах, порядок якого буде визначено окремим нормативним документом.